Напередодні Дня Конституції Україні наша розмова з фахівчинею правничих наук Ольгою МАЛЕТОВОЮ, доктором юридичних наук, завідувачем кафедри кримінально-правових дисциплін та судочинства навчально-наукового інституту права Сумського державного університету.
Вона активно розвиває кримінально-правову науку в умовах сучасних викликів. У цій розмові пані Ольга ділиться своїм поглядом на сучасну юридичну освіту, науку та свій досвід протидії корупції.
Шлях у кримінальне право
– Пані Ольго, чому Ви обрали саме кримінально-правову спеціалізацію?
– Це сталося завдяки кільком факторам. По-перше, мої батьки все життя працюють у сфері кримінальної юстиції, тож я з дитинства була занурена в це середовище. По-друге, мій викладач з кримінального права, Віктор Володимирович Сухонос, зміг зацікавити й надихнути. А ще сама галузь кримінального права дуже комплексна: вона охоплює всі суспільні відносини і вимагає глибокого розуміння інших галузей права, і, відповідно, постійного самовдосконалення. Цікавість та бажання розвиватися спонукали мене до вибору саме кримінального права.
– Не шкодуєте про цей вибір?
– Жодного разу. Вже на другому курсі я зрозуміла, що хочу викладати. А згодом прийшло переконання, що наука має бути поруч із викладанням. Так я і прийшла до магістратури, аспірантури, а тепер крокую далі.
Сучасні наукові виклики
– Над чим працюєте зараз?
– Моє основне наукове зацікавлення – кримінологія та протидія корупції. Зараз досліджуємо потенціал штучного інтелекту в боротьбі з корупційними проявами: зокрема, у моніторингу способу життя держслужбовців та протидії легалізації злочинних доходів.
– Це саме той проєкт, за який Ви отримали стипендію Верховної Ради? Запитую про це, бо нещодавно Вас запрошували до столиці, на зустріч зі спікером парламенту й народними депутатами.
– Ні. На момент подачі документів на стипендію в 2022 році тема штучного інтелекту ще не була в центрі уваги. На стипендію я презентувала загальні підходи до протидії корупції з урахуванням умов воєнного стану та викликів післявоєнної відбудови. Участь у церемонії вручення відзнак у Верховній Раді стала для мене не лише честю і символічним жестом підтримки молодих вчених з усієї України, зокрема – з прифронтових регіонів. У час, коли країна боронить свою незалежність, важливо, що держава водночас визнає і підтримує інтелектуальний фронт.
Вплив війни на кримінальне право
– Як війна змінила українське кримінальне право?
– Війна суттєво вплинула на українське кримінальне право. Власне, право завжди реагує на суспільні виклики, хоча не завжди оперативно і точно. Але повномасштабне вторгнення росії у 2022 році змусило законодавців діяти швидко – з’явилися нові виклики, які потребували негайної правової реакції. Було запроваджено низку важливих змін: криміналізовано колабораціонізм, запроваджено відповідальність за незаконне використання гуманітарної допомоги, а також додано нову обтяжуючу обставину – вчинення злочину в умовах воєнного стану. Паралельно триває глибинна трансформація, пов’язана з верифікацією Римського статуту та приведенням українського законодавства у відповідність до вимог Європейського Союзу. Незважаючи на війну, ми не маємо права зупиняти реформу. Потрібно мислити стратегічно – готуватися до післявоєнного періоду з чіткими планами А, Б і В. Крім того, я переконана, що варто не лише переймати найкращі світові практики, а й цінувати власні напрацювання. Наприклад, один з аспірантів нашої кафедри досліджує, як український досвід протидії сучасним викликам може бути корисним іншим державам – і ця ідея має потенціал застосування не лише в кримінальному праві, а й у сферах, як-от антикорупційна політика.
Молодь у правничій професії
– На Вашу думку, які виклики стоять перед молодими юристами в Україні?
– З одного боку, це високі вимоги: ЄФВВ, ЄДКІ, конкуренція. З іншого – можливість зростати. Болонська система змушує постійно вчитись, і це, як на мене, великий плюс. Ця звичка навчатися потім дуже допомагає в житті. Це дуже важливо і дуже корисно для майбутнього юриста та, власне, й для інших професій. Освіта повинна бути якісною, від цього залежить якість надання юридичних послуг людям.
– Яким має бути сучасний студент-юрист?
– Той, хто здатен адаптуватися до сучасних змін. Це така професія, де не можна сидіти на місці. Потрібно постійно розвиватися, бути в темі, адже наша сфера постійно зазнає змін. Але разом з тим, уміти мислити критично. От скажімо, зараз багато говорять, що штучний інтелект – це проблема. Насправді, це проблема для тих, хто не вміє ним користуватися. І завдання наше, як викладачів, показати, що не можна постійно його використовувати. Я намагаюся їм наочно показати, що ШІ не розуміє українське право. Наприклад, для нього поняття «суб’єкт» і «предмет» – тотожні. Але це не так. І тоді студенти розуміють, що постійне використання ШІ – не панацея, не заміна знанням, а лише інструмент. І ми маємо навчити майбутніх фахівців користуватись ним розумно.
Реформи в судочинстві та особистий досвід
– Хотілося б почути Вашу думку про перспективи українського судочинства після перемоги.
– Реформи тривають навіть зараз. І це – важливо. Завершуються процедури добору суддів до апеляційних судів, готуються етапи відборів до судів загальної юрисдикції. Особливо важливо це для регіонів, де відчутна нестача суддів. Я також мала досвід роботи в атестаційній комісії з добору суддів до Вищого антикорупційного суду.
– І як оцінюєте цей досвід?
– Це був дуже цікавий і корисний досвід вивчення підходів різних судів до правозастосування. Бо ти маєш читати роботи суддів, які працюють в різних судових органах. А кожен суд – адміністративний, господарський чи антикорупційний – усі мають свою специфіку, свій стиль написання документів, формулювання вироків.
Наука, практика й розвиток студентів
– Як Ви оцінюєте поєднання навчання з науковою діяльністю та роботою для студентів?
– Дуже позитивно, але важливо не перевантажувати себе. На мою думку, починати наукову діяльність доцільно не раніше другого курсу, а практику – коли студент вже має базові знання. Тим паче, з практикою складніше, бо роботодавці здебільшого висловлюють готовність взяти на роботу студента після другого курсу, а то й магістрантів. Хоча, звісно, передусім все залежить від бажання та внутрішньої мотивації здобувача.
– Чи впливає це на подальшу кар’єру?
– Початок професійного шляху – не вирішальний. Я сама почала працювати після закінчення бакалаврату, а науковою діяльністю зайнялась аспірантурі. Головне — мати внутрішній імпульс розвиватися, бажання рухатися далі.
Професійні здобутки й життєве кредо
– Що надихає Вас у викладацькій діяльності?
– Передусім, здобувачі освіти: студенти, аспіранти. Вони – основа університету. Мені здається, що кожен, хто йде працювати в університет, він хоче працювати з молодими людьми. Коли бачиш, як вони починають розуміти і застосовувати складні речі, які їм стараєшся доступно пояснити – це найбільше задоволення.
– Чи є улюблені студенти?
– Ні. Є ті студенти, хто більше цікавиться дисципліною, яку я викладаю, хтось менше. Це нормально, тому що не можна бути фахівцем в усіх галузях. Ти маєш знати потроху про всі галузі права, але в якісь одній бути асом. Звісно, мені приємно, хто цікавиться кримінальним правом, але я не виділяю нікого зі студентів, щоб не демотивувати інших.
– Як стипендія Верховної Ради вплинула на Вашу діяльність?
– Насправді, коли починаєш аналізувати, то розумієш, що зроблено багато чого. І, звісно, визнання – це дуже приємно. Ми робимо ґрунтовну працю. І мені дуже подобається займатися науковою діяльністю. У нас є колективні здобутки – кілька проєктів, які ми реалізовували. Я, наприклад, є керівником проєкту для молодих вчених. Також ми виграли два проєкти Жана Моне. Для нас важливо робити науку не заради науки, а заради практичного результату. Попри те, що не завжди є перемоги. Не всі проєкти, які подаються на конкурси, проходять відбір. А буває, що з тією ж роботою в одному конкурсі не перемагаєш, а в іншому – перемагаєш. Але це – завжди досвід і навчання. Я активно працюю в громадських радах: стала першим заступником голови Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань, головою Ради молодих вчених при Сумській ОВА. І кожна активність важлива для мене. Поки є бажання та енергія – намагаюся встигати.
– На Вашу думку, чи забезпечує Конституція права молоді?
– Так. Вона якісна й базується на міжнародних нормах. Молодь має багато прав і можливостей, якщо говорити про освіту та роботу. Головне – бажання розвиватися. Є успішні кейси, коли наші студенти подавались і проходили на стажування в дуже класні юридичні фірми, коли здобувачі працюють в органах державної влади, правоохоронних органах. Звісно, є випускники, робота яких не пов’язана з юридичною сферою. Але при зустрічі вони завжди кажуть, що юридична освіта дуже допомагає їм навіть у інших галузях.
– Ваше життєве кредо?
– Мені дуже подобається цитата Нельсона Мандели: «Освіта – це зброя, яка може змінити світ. Вона дуже мені близька. Я займаюся дослідженнями сфери протидії корупції і переконана, що саме освіта формує в нас нетерпимість до корупції. Важливо протидіяти корупції на всіх рівнях. Тоді ми реально будемо жити в правовій, цивілізованій, сильній державі, до якої ми прагнемо.
